"Кавалерка", "кам`яница", "блок". Типове житло поляків - яке воно?

За останніми даними Центрального статистичного офісу Польщі (GUS),  середня площа помешкання поляків становить 74, 0 м² (у селі – 93, 5 м², у місті – 64, 6 м²). Якщо порівнювати з іншими країнами Європи, то на одну людину тут припадає приблизно 27 м². Це один із найгірших показників у Європейському Союзі.

Великою популярністю в Польщі користуються кавалерки. Так називають невелику однокімнатну квартиру з кухнею-анексем (трапляються кухні навіть без вікна) та мініатюрним санвузлом. Це така собі «родичка» наших «малосімейок». З огляду на невеликий метраж таке приміщення призначене передусім для самотніх людей, студентів або туристів. Сьогодні попит на кавалерки є і серед поляків, і серед українців, оскільки утримання житла –  недешеве задоволення, але всі хочуть мати свій власний куточок. Та й завдяки невеликому розміру таке помешкання можна швидко ремонтувати. Зазвичай площа кавалерки не перевищує 20-22-х метрів. На перший погляд, тут мінімум зручностей, проте, не дивлячись на невелику площу, у такій квартирі можна почуватися комфортно й затишно, якщо правильно підібрати інтер’єр і розпланувати місце.

Звідки взялася така назва? Існує дві версії. Самі поляки пояснюють, що «кавалерка» походить від слова «кавалер», що польською означає «неодружений, самотній чоловік». Тобто в них колись мешкали чоловіки перед шлюбом. Інша версія говорить, що в 19 ст. подібні приміщення з окремим входом були призначені для слуг або покоївок, які приводили туди своїх кавалерів.

Муровані з каменя чи цегли будинки «з історією» називаються кам’яницями.  Це невід’ємна частина архітектури країни, без них важко уявити собі Польщу. Як правило, кам’яниці знаходяться в старій частині міста, зазвичай мають кілька поверхів, прикрашені архітектурними деталями, різьбою вузькі фасади з трьома-п’ятьома вікнами. У них  переважно селяться або шанувальники неповторної історичної атмосфери, або ті, хто хоче мешкати недалеко від центру й роботи. Найчастіше квартири в кам’яницях мають дві-три просторі кімнати старого планування, високі стелі, великі вікна й товсті стіни, а також ізольовану кухню. Але мають такі будинки й свої мінуси: взимку в них досить холодно, їх важко нагріти, бо вони часто не мають централізованого опалення. У Кракові, наприклад, до наших часів збереглися помешкання з акуратними кахляними печами, які розтоплюють вугіллям. Тому, враховуючи зручність розташування кам’яниць й інколи недешеве утримання, поляки часто купують їх для подальшого винайму, а самі селяться в передмісті або в «блоках».

«Блоками» називають житлові багатоквартирні будинки, збудовані під час PRL, і більш сучасні й комфортабельні комплекси.

Останніми роками в Польщі найбільшою популярністю користуються невеликі багатоквартирні будинки з компактними квартирами (40 – 60 м²). В основному це п’яти-шестиповерхові комплекси з добре продуманою інфраструктурою: ігровими й спортивними майданчиками, затишними зонами відпочинку й місцями для паркування, скверами й магазинчиками. Квартири в таких будинках переважно мають кухню-студію, об’єднану із салоном, і дві невеликі спальні (все залежить від метражу). Проживання в блоку хоч і менш престижне, але набагато комфортніше. Низькі стелі не заважають, а невелике, гарно сплановане, продумане до деталей приміщення є практичним, зручним і досить функціональним, добре взимку опалюється й легко прибирається. Часто біля таких будинків можна побачити «оґрудки» - мальовничі квітники, міні-садочки з декоративними рослинами. Окремої уваги заслуговують незасклені балкони. Тут це не склад непотребу, а місце, де господарі відпочивають за філіжанкою кави/чаю, розводять квіти або ставлять велосипед.

Для тих, хто мріє про власний будинок, але поки що не може собі дозволити (або не хоче), існує приємна альтернатива у вигляді приватних напівбудинків-квартир на кілька сімей, сполучених в один корпус. В Україні їх називають таунхаусами, а в Польщі  - «шереговцями» і «близнюками». Тут чудово поєднуються переваги життя в приватному будинку із зручностями міської квартири. Здебільшого вони будуються поруч з великими містами і являють собою невеликі містечка з міською інфраструктурою.  «Шереговець» і «близнюки» можуть бути як одноповерховими , так і двоповерховими; мають власний вхід з вулиці, невеликі ділянки землі попереду й позаду будинку, а також окремий гараж і місце для паркування.

Останніми роками в Польщі спостерігається тенденція переїзду із сіл і великих міст до пригородів і невеликих містечок. Згідно даних Євростату, за останніх десять років також зросло число поляків, які мешкають в окремих будинках на одну сім’ю.