Кожен поляк робить це в переддень Різдва: традиції католицького Різдва, які потрібно знати

Подібні переконання існували в польській культурі протягом поколінь. Існують вони й зараз. Втім, деякі сімейні традиції, шановані колись, сьогодні пішли в небуття. Наприклад, в минулому польські батьки вірили, для того, щоб їхні діти добре поводилися в наступному році, їм слід ... задати різдвяної прочуханки. Покарання повинно було бути не занадто сильним. Але щоб отримати свою порцію різдвяних різок, дитині зовсім не обов'язково було робити шкоду, “виховання” проводилася в профілактичних цілях.

Якщо ж дитина насмілювалася в переддень свята не послухатися по-справжньому, то покарання за проступок розтягувалося на цілий рік! Тож, добре, що сьогоднішні діти про це навіть не здогадуються, адже в Польщі тілесні покарання заборонені законом.

Щоб багатство і достаток не покинули господарів, в переддень Різдва було заборонено позичати сусідам гроші, продукти або предмети побуту. Ще одним звичаєм Польщі були невеликі розіграші, які сусіди практикували один на одному. Ідея була в тому, щоб непомітно пролізти до володінь "жертви" і що-небудь звідти "поцупити". Звичайно, це були не справжні крадіжки і майно поверталося власникам. Натомість, звичай вважався за кумедний і веселив кожного з учасників. Таким способом учасники забави могли продемонструвати креативність мислення і спритність. Вважалося, що якщо "крадіжка" вдалася, “злодій” може в майбутньому розраховувати на успіх в торгівлі.

Ще один різдвяний ритуал католицького святвечора полягав у тому, щоб рано вставати з ліжка і вмиватися холодною водою. Це гарантувало хороший фізичний стан і силу на кожен день майбутнього року.

Втім, напередодні свят причин встати з ліжка рано вранці було особливо багато у польських господинь. Жінка мала зробити генеральне прибирання і прикрасити будинок, приготувати різдвяні страви та випічку, накрити стіл до Вігілії та провести інші традиційні ритуали. Проте, до всіх цих клопотів завжди ставилися як до обов'язків з розрядку приємних.

Напередодні свята чоловіки-поляки відправлялися на рибалку і полювання, щоб на різдвяному столі обов'язково була свіжа риба й дичина. Вдала рибалка і полювання були символом ситного року.

Дуже важливою справою було правильно прикрасити оселю, щоб вона виглядала святково. Слід зазначити, що в минулому оздоблення будинку і предмети інтер'єру мали в першу чергу практичне значення, відсуваючи питання зовнішнього вигляду далеко за горизонт нагальних клопотів господарів. Кілька століть тому в передріздвяний період польських селяни прикрашали свої будинки снопами, на підлогу стелили солому й сіно. При цьому, святкову скатертину на Вігілію посипали зернами різних злаків. Предки сучасних поляків вірили, що цей звичай гарантує родючість і гарний урожай пшениці в наступному році. З цієї ж причини в переддень Різдва снопи пшениці, жита, ячменя чи овса можна було побачити не тільки в селянських хатах, але також і в резиденціях магнатів, у квартирах городян, купців і холопів. У магічну дію Різдва вірили всі, незалежно від достатку і положення в суспільстві.

У деяких землях, наприклад в Сондецькій і Жешувській, вірили, що в Вігілію душі померлих відвідують будинки своїх близьких. Спеціально для них залишки вігілійної вечері тримали на столі до ранку, а для того, щоб рік видався врожайним, усю підлогу в оселі застеляли соломою. Стіл прикрашали найкрасивішою скатертиною, яка тільки була господарстві, але спершу на поверхню столу щільним шаром клали солому або сіно. Ця традиція збереглася в багатьох польських родинах дотепер, з тією лише різницею, що зараз кількість сіна під скатертиною зменшилася до символічного пучка.

На стінах польських будинків в переддень Різдва було заведено розвішувати солом'яні зірочки та хрести і так звані "дідухи", тобто снопи з соломи. Під час свята сіно і солома в будинку символізували багатий урожай, але також були нагадуванням про те, що Ісус народився в бідності. Святого немовля, відповідно до християнських переказів, після народження поклали в ясла, вистелені звичайною соломою. Саме вони замінили Спасителю колиску.

У південній частині Польщі зерно, горох, мак і сочевицю клали на стіл, зверху ставили посуд і прилади для вігілійної трапези. За повір'ям, якщо зерна якоїсь рослини не потрапили на вігілійний стіл, або ж не використовувалися для приготування обов'язкових 12 страв, то і врожаю цих рослини не буде. Тому в переддень Різдва кожна господиня намагалася обов'язково використовувати для прикраси святкового столу, а також в приготовленої святкової вечері капусту, гриби, горох, ячмінну і гречану крупи, картоплю. Все це давало надію на ситний рік у майбутньому.

Постійна турбота про гарний урожай стала частиною польської культури. Предки сучасних поляків напередодні Різдва заносили в будинок різний інвентар, пов'язаний із землеробством. Наприклад, під стіл клали плуги і коси. Це повинно було відлякати шкідників, які псують урожай. Ніжки столу були пов'язані ланцюгами, щоб вродило багато хліба.

Як і багато століть назад, в кінці грудня поляки прикрашають свої оселі, а центром святкових декорацій, звичайно ж, є зелена красуня-ялинка. Без цього дерева з безліччю іграшок і вогників, штучного або справжнього, важко уявити Різдво. Тому так складно повірити, що, насправді, це одна з наймолодших святкових традицій в Польщі!

Перші ялинки з'явилися в 19 столітті в основному в містах і будинках, які тоді займали німці і послідовники євангельських церков. Поступово, під впливом німців, зелені, пишні хвойні дерева отримали популярність в різних частинах країни, в першу чергу в Помор'ї, Вармії і Мазурах. Згодом вони поширилися по всій Польщі. Хоча в міжвоєнний період в селах, особливо в південній і центральній Польщі,прикрашені ялинки були вкрай рідкісні. Проте, хвою для свята використовували дуже давно. Гілки хвойних дерев вішали на стіни, ікони або вхідні двері. Їх прибивали до сараю і корівника. У східних районах на Різдво іноді ставили невеликі ялинки, зрубані в сусідньому лісі господарем будинку. Вважалося, що це дерево приносить щастя і родючість, сприяє росту рослин і  і водночас ідеально підходить в якості різдвяної прикраси будинку.

Ще один елемент, більш давній, ніж звичайна польська ялинка, але дуже його
нагадує, - роздвоєний кінчик гілки ялини (або сосни). Цей тип декору був популярний в південній і південно-західній Польщі, в таких регіонах як Підгалля (пол. Podhale), Погір'я (пол. Pogórze), Тешинська Сілезія (пол. Śląsk Cieszyński), Сендецька земля (пол. Ziemie sądecka), а також околиці Кракова, Ряхова, Любліна та Сандомежа. Зелену "рогатку" вішали над різдвяним столом. Гілку прикрашали домашньою випічкою, червоними яблуками, золотистими насінням вівса, вирізали з паперу прикраси у формі зірок і півмісяців, а також обгортками з-під облаток, які самі по собі були відмінною декорацією.

Залежно від регіону, це прикраса мало своє власну спеціальну назву: подлажнік (пол. Podlaźnik), ютка (пол. Jutka), райське або боже дерево. Вважалося, що подібні декорації не тільки виглядають красиво, але й приносять в будинок добро: вони захищають від невезіння і хвороб, обдаровують достатком, розумінням та любов'ю, а дівчатам обіцяють швидку зустріч з нареченим і вдалий шлюб. Після свят цю гілку знімали, сушили, подрібнювали і додавали в корм тваринам або закопували в борозни для гарного врожаю. Перші різдвяні ялинки прикрашали такими ж декораціями: обгортками від облаток, домашньою випічкою, горіхами, яблуками, зробленими вручну гірляндами, паперовими кошиками для лісових горіхів і сухофруктів. Потім до асортименту прикрас додалися Миколай, балерини й ангели, вирізані з глянцевого паперу. Всупереч глибоким традиціям, ручні прикраси сьогодні майже повністю витіснилися пластиковими і скляними іграшками масового виробництва, в яких, можливо, і є краса, але немає душі, властивої декораціям, зробленим власними рукам.