Свято Маланки та Василя - час, коли можна зазирнути у своє майбутнє

Пошир на Фейсбуці

13 січня за юліанським стилем - свято Маланки (Меланка, Миланка або Маланія), вечір напередодні “старого„ нового року, а 14 січня - щедрий вечір (Васильєв вечір, святого Василя Великого). Ці свята магічні, люди вірили, що саме цими днями можна відігнати злих духів та забезпечити собі гарний врожай та добре здоров’я.

Звичайно, злих духів можна лише налякати, саме тому під вечір 13 січня одягали вивернуті кожухи, розмальовували обличчя або одягали маски, які самі виготовляли. Всю ніч ходили щедрували, водили «козу» та “маланку” - переодягненого парубка. Традиційні персонажі цього дня - «баба Маланка” та «дід Василь”.

Свято на честь знатної римлянки Меланії (Маланки), яка з юних років і до кінця днів своїх (померла в 439 р.) служила Христу.

У давнину святкове переодягання виконувало важливі релігійно-магічні функції, але з часом магічний сенс втратив значення, до нашого часу дійшло лише традиційне переодягання в тварин та інших персонажів. Для цього свята люди створювали солом'яних “маланок”, які у компанії інших переодягнених в маски та костюми персонажів, ходять від хати до хати з новорічними піснями та привітаннями. Уся ватага з музиками, рухається вулицями, стежками, городами, при цьому бешкетують та щедрують господарям. Українські колядки оспівують побажання кожному мешканцю оселі: пану - господарю, господині, батькам, їхнім дітям, дівчині, парубкові.

У XXI сторіччі святкування Маланки в автентичному вигляді збереглося переважно в регіонах Галичини та Буковини. В цей день готують традиційну святкову страву “кров'янку”, яку ще називають «маланкою». Також випікають спеціальні хліби «маланку» та «василя». Готують другу багату або, як її ще називають, “щедру” кутю, скоромні страви та цілий комплекс своєрідних ритуалів (ладнання господи, обійстя, величання печі, купання хліба тощо). На зміну Маланки приходить свято Василя.

Вранці, 14 січня, починають "посівати" - хлопці приходять до будинку й обсипають зерном його жителів. Починають зі свого власного житла, потім йдуть до хрещених батьків, родичів, а потім і до сусідів. Під час обряду "посівання" обов'язково бажали гарного врожаю, щастя й здоров'я в новому році.

Ворожіння на Маланку

На це свято старші люди гадають на врожай та довге життя, а молоді дівчата намагаються вгадати ім'я майбутнього чоловіка та чи щасливим буде шлюб. Ворожіння тісно пов'язано з регіоном, тому самі обряди можуть різнитися, але чобіт через поріг кидають майже всі. І дивляться, в яку сторону він впаде, звідти й прийдуть кликати заміж. Або ще одне ворожіння на зернах пшениці. Його насипали за ворітьми, розділивши на три кучки. Зранку перевіряли, якщо ніхто не чіпав зерна, то сімейне життя буде щасливим.

Деякі дівчата, бажаючи побачити свого майбутнього чоловіка, клали під подушку гребінець та лягали спати, примовляючи: «Суджений - ряджений, розчеши мені коси!». Хто присниться, за того й заміж йти.

Ще одна традиція пов'язана з 13 січня. У цей день молодим людям, яким раніше відмовила дівчина, дала гарбуза, можна було ще раз заслати до неї сватів, а раптом та передумала?