Їхні імена знає весь світ

Миколая Коперника, творця сучасної астрономії, називають  «справжньою людиною епохи Відродження». І це не дивно, адже він вивчав різні області науки, право, мистецтво й досяг успіху в цих сферах. Ще зі школи ми знаємо, що він є творцем геліоцентричної картини світу, що славу йому принесла праця «Про обертання небесних сфер» (1543), у якій він математично обґрунтував ідею про рух Землі та інших планет навколо Сонця, визначив послідовність розташування планет, обчислив їх відносну віддаленість від Сонця тощо. Проте Миколай Коперник був не тільки геніальним астрономом, сучасники знали його й цінували як хорошого лікаря, картографа, економіста, державного діяча й навіть літературного перекладача. Своєю головною працею учений вплинув на спосіб людського мислення й світосприйняття; його теорія стала підґрунтям для багатьох досліджень у галузі астрономії й механіки, а його ідеї були розвинуті в подальшому в працях Джордано Бруно, Галілео Галілея, Ісаака Ньютона та ін.

Один із найвеличніших композиторів в історії й найвідоміших свого часу піаністів-віртуозів – Фридерик Шопен – народився в Желязовій Волі під Варшавою в польсько-французькій родині. Незважаючи на те, що в 1831 році Шопен покинув Польщу й оселився в Парижі, він все своє життя черпав натхнення в спогадах про батьківщину, а у своїх творах часто звертався до подій польської історії. Музичний геній ХІХ ст. створював неповторні музичні твори на основі польських народних пісень і танців, колорит яких він увібрав ще в ранньому дитинстві. Композитор доби романтизму увів революційні зміни у світі фортепіанної музики, збагатив західну музику новими, слов’янськими, ритмічними малюнками. Його твори, особливо полонези та мазурки, вважають синонімом польськості. Поляки називають Фридерика Шопена своїм національним героєм.

Чи говорить вам щось ім’я Ян Чохральський? Більшості, напевно, нічого. І це не дивно, оскільки на батьківщині, у Польщі, ім’я великого вченого багато десятиліть з різних причин замовчувалося. Народився майбутній професор Варшавського політехнічного інституту в Кцині (Куявсько-Поморське в-во). Пізніше закінчив Берлінський технічний університет і почав працювати інженером-хіміком. У 1916 році він здійснив відкриття, яке лягло в основу всіх сучасних електронних пристроїв. Якщо в Google ввести запит «метод Чохральського», то отримаємо безліч посилань на наукові статті. Справа в тому, що Ян Чохральський є винахідником методу вирощування монокристалів напівпровідників. Монокристали кремнію, вирощені цим методом, використовуються для масового виробництва мікропроцесорів – мозку комп’ютера. Простіше кажучи, без «методу Чохральського»  не було б ні комп’ютерів, ні мобільних телефонів, ні інших сучасних електронних пристроїв.

Філософ, поет, проповідник, поліглот – Кароль Войтила – це, мабуть, найвідоміший у світі поляк. Народився майбутній Папа Римський в містечку Вадовіце недалеко од Кракова. У 1978 р. був обраний  главою Католицької церкви, ставши першим Папою-слов’янином і першим Папою-неіталійцем за 455 років. Час його служіння характеризувався численними  реформами як усередині самої Церкви, так і змінами в міжнародній політиці Ватикану. Він став першим понтифіком, який умів вибачатися.  Іоанн Павло ІІ сподівався «осучаснити» Церкву, багато уваги присвятив діалогові з представниками інших релігій, намагався зблизити християн різних конфесій, а також сприяв краху комунізму в Східній Європі. Його публічні виступи в Польщі значною мірою спричинилися до відновлення національних символів, оживили прагнення поляків будувати громадянське суспільство миру й справедливості. Він багато подорожував світом, і що важливо – у своєму служінні не відділяв питання віри від інших аспектів духовності людини.

Ще одним із найбільш знаних у світі поляків є Лех Валенса –  перший президент-не-комуніст Польщі, який зробив вагомий внесок у падіння комуністичного режиму в країні. Почавши від звичайного робітника-електрика на Ґданській верфі, Лех Валенса став одним із найвпливовіших політиків тогочасної історії. У грудні 1970 р. він очолив страйк у Ґданську, у 1980 р. зміг об’єднати польську опозицію, ставши одним із співзасновників і першим лідером непідконтрольної державі профспілки «Солідарність», яка згодом стала серйозною загрозою для правлячого режиму; у 1983 р. отримав  Нобелівську премію миру; під час виборів 1990 р. був обраний президентом Польської республіки. Незважаючи на те, що останнім часом Валенсу часто критикують, він залишається активним учасником громадського життя країни, у світі його знають і поважають як людину, яка сприяла демократичним перетворенням у Східній Європі.