Місця, де колись вирувало життя: 5 затоплених поселень Польщі

Yavp.pl пропонує 5 історій про затоплені землі в Польщі. 

1) Нєбочови Nieboczowy (Сілезьке воєводство)

Перші згадки про колишнє село Небочови датуються 1240 роком – на своєму місці село було до 2016 року. Ліквідувати село вирішили через плани створити там протипаводкове водосховище Рацібуж Дольний, площа якого становить понад 26 квадратних кілометрів. Водосховище вміщує близько 185 мільйонів кубічних метрів води. Переселення місцевого населення тривало кілька років – інвестори систематично викуповували землю у її власників. Переселене село знаходиться в тій же ґміні, а старі будівлі (до їх повного знесення) польське військо використовувало як полігон.

2) Вінета (Wineta, Західнопоморське воєводство)

Вінета – легендарне місто та порт, про які згадують німецький хронікер і географ Адам із Бремена та історик Гельмольд із Бозова. Поселення було розташоване в гирлі річки Одер до Балтійського моря і було найбільшим містом у всій тогочасній Європі, населеним слов'янами, греками та представниками інших народів. За даними німецького хронікера, у 1043 році король Магнус І Добрий мав завоювати Вінету, що підтверджують записи Гельмольда з Бозова, до яких історик включив історію багатого міста, завойованого датським королем, а потім зруйнованого. Інша версія свідчить, що Вінета була затоплена в Балтійських водах – кажуть, це було покаранням за безчесні вчинки язичників, які проживали в місті. Йомсборг, як і Вінета, – легендарне поселення в гирлі Одеру, яке було засноване на рубежі 12-13 століть. Його мешканцями вважаються варяги, які зайняли ці території після вторгнень, спрямованих на слов'ян. Цікаво, що в 1930-х роках під час археологічних досліджень на острові Волін були виявлені сліди міського комплексу, який існував на цих землях ще багато років тому. Торгова частина, кладовище та гавань, ймовірно, були побудовані на рубежі 8-го та 9-го століть і можуть бути легендарною фортецею Вінета, яку часто ідентифікують як Йомсборг. Версія про розміщення Вінети на місці острова Волін на сьогодні є єдиною найбільш вірогідною.

3) Вапно (Wapno, Великопольське воєводство)

Історія знищення села Вапно безпосередньо пов’язана з діючою там у 1911-1977 роках соляною шахтою, яка була затоплена. Хоча тоді ніхто не загинув, цю подію досі називають однією з найбільших катастроф польської гірничої промисловості. Чому в 1977 році сталася повінь? Поклади солі розташовувалися впритул до наводнених порід – в результаті неправильно проведених робіт між виробками і водоносними горизонтами утворилися гідравлічні зв'язки, через які вода увірвалася в шахту, затопивши весь її 3-й ярус. Вода, яка раніше заповнювала підземні простори, залишила по собі порожні місця – в селі почали утворюватися провалля. Було зруйновано понад 40 житлових будинків, а частина евакуйованих жителів так і не повернулася на батьківщину.

4) Сілезька долина – Шлезірталь (Śląska Dolina – Schlesiertal, Нижньосілезьке воєводство) 
 
Śląska Dolina – шахтарське поселення, яке нині розташоване на дні Бистрицького озера. Колись там функціонувала церква та аж три корчми. Село розташовувалося в долині, що розділяє Валбжиські (Góry Wałbrzyskie) та Сові гори и(Góry Sowie), в низині якої текла річка Бистриця. У 1897 році в Сілезії сталася величезна повінь. Після неї тут вирішили реалізувати програму запобігання повеням в регіоні, яка передбачала, в тому числі, будівництво дамб на річках. Одна з дамб повстала на Бистриці й близько 1911 року тут утворилося Бистрицьке озеро, а Сілезьку долину затопило. Краї водойми являли собою стіни пагорбів, між якими колись розташовувалося шахтарське поселення.

5) Старий Хель (Stary Hel, Поморське воєводство)

Старий Хель – це місто, заснування якого датується приблизно XIII-м століттям, хоча є також згадки про фортецю, яка була тут ще в IX-му. У минулому це був важливий осередок торгівлі, який, як випливає з назви, знаходився на півострові Хель. У період свого розквіту в місті проживало понад 1000 осіб. Там стояли тевтонські кораблі, а пірати вважали Старий Хель чудовою відправною точкою. Наприкінці XVI століття будівлі міста були знищені пожежею, спричиненою, ймовірно, шведами. Це вже був “початок кінця” Старого Хеля, який приблизно з XVII століття був поступово поглинений Балтійським морем в результаті відступу берегової лінії півострова Хель. Легенда свідчить, що місто зникло з лиця землі через гордість його жителів, а з морських глибин чути, як дзвонять дзвони затонулої церкви. У міжвоєнний період у (новому) Хелі під час будівництва військового порту були знайдені руїни храму. Викликали групу археологів з Торуня, але ситуація не дозволила провести ґрунтовні дослідження – стіни засипали та продовжили будівництво. Єдиним нагадуванням про існування Старого Хеля ще деякий час були людські останки з тамтешнього кладовища, пізніше викинуті на берег морськими хвилями.

Приєднуйтеся до нас у Telegram - https://t.me/yavpolshi
Підписуйтеся на нашу сторінку у Viber - https://cutt.ly/ZVk8pD1