Українці в Польщі
Одна з кращих перукарок України переїхала до Польщі: ось що вона розповіла
Ольга Коновалова
Існує думка, що в Польщу потрібно їхати тим, хто добре працює руками: Мовляв, якщо ти майстер свого ремесла, то без проблем знайдеш роботу за кордоном, а дохід в країні над Віслою буде незрівнянно вище, ніж в Україні. У Ольги Коновалової - одного з найкращих майстрів-перукарів України є свої причини з такою думкою посперечатися. Півтора роки життя в Польщі, що припали в тому числі на епідемію коронавируса, стали справжнім випробуванням на стійкість.
Ольга Коновалова, 26 років. Закінчила школу перукарського мистецтва в Харкові. Спеціалізується на фарбуванні. Технолог-консультант. У 2017 році стала абсолютною переможницею конкурсу TrendVision Wella Professional в Україні і представляла країну на всесвітньому конкурсі в Лондоні. Серед 64 учасників Ользі вдалося потрапити в десятку найкращих.
Дівчині належить титул перукаря, якому вдалося сплести найдовшу косу в країні - 18 метрів і 10 см. І це досягнення офіційно зафіксовано в Книзі рекордів України.
Володарка величезної кількості сертифікатів і титулів у різних сферах перукарського мистецтва - в колористиці, стрижках, вечірніх та весільних зачісках. Щорічно вдосконалює свою майстерність в академіях краси міжнародного рівня. У березні 2019 роки переїхала до Польщі. Наразі працює майстром-перукарем в одному з місцевих салонів краси.
Здобувши визнання в Україні, Ольга вирішила підкорювати Польщу. "Спершу ми з подругою приїхали як туристи на відпочинок до Гданська. Перші дні в цьому місті були чимось абсолютно казковим, подорожжю в інший вимір. Ми гуляли по Старому місту, назустріч нам йшли доброзичливі усміхнені люди. Це мене дуже надихнуло, можна сказати, що виросли крила. А потім я потрапила на берег Балтійського моря, пройшлася пішки до Сопота і просто закохалася в це місто. Через п'ять місяців я повернулася в нього, щоб залишитися тут жити ".
І як це часто буває, казка закінчилася відразу по переїзді, поступившись місцем сірим будням. Визнання колег по цеху, похвали від суворих суддів конкурсів краси, захоплені погляди вдячних клієнтів залишилися в Харкові. Натомість довелося стикнутися з реаліями життя українського емігранта: проблеми з мовою і легалізацією, небажання польських роботодавців "заморочуватися" з оформленням іноземців, відмінності в менталітеті поляків і українців, невичерпне бажання "своїх" нажитися на собі подібних і ... злощасний коронавірус.
"Так, якісь фрагменти казки все ще залишилися: гуляти по Старому місту або біля моря, мріючи про нові звершення - все це, звичайно, прекрасно. Але протриматися в Польщі досить непросто "- зізнається Ольга. - Перед переїздом у мене було 7 пропозицій роботи від польських роботодавців. Обіцяли золоті гори і багатих клієнтів. У реальності ж більшості салонів Польщі потрібні майстри на мінімальну ставку 2600 злотих брутто. Всі, хто хоче більше, працює на себе. Без польських коренів чи карти поляка - як у мене - іноземець не може офіційно займатися підприємницькою діяльністю".
Ольга не сумує і здаватися не збирається. "Так, я в Україні заробляла більше, але і працювала незрівнянно більше. Так, моя робота вимагає не тільки перукарської майстерності, а й уміння спілкуватися з клієнтом. Тому мені потрібно вдосконалювати свою польську, щоб клієнти мені більше довіряли. Так, в Україні я домоглася визнання. Але я вірю, що зможу домогтися того ж і в Польщі. Мені є до чого прагнути і я пишаюся тим, що незважаючи на всі складнощі, мені вдалося втриматися в професії після переїзду в Польщу, хоча багатьом моїм колегам доводиться замість салону краси йти працювати в місцеві супермаркети".
Тим, хто мріє про переїзд в іншу країну, дівчина радить спершу вивчити мову хоча б на базовому рівні, взяти з собою запас грошей, яких вистачить на покриття витрат на найближчі кілька місяців і подбати про документи. "Легалізація - це дуже важливий момент. Через незнання тут можна створити собі додаткові проблеми, тому потрібно все ретельно перевіряти, а краще звернутися до фахівців"- пояснює Ольга.
Дівчина мріє познайомитися з топовими польськими перукарями і продемонструвати свою майстерність на місцевих конкурсах. Але на шляху до слави став ... коронавірус. Масові заходи, а з ними конкурси, виставки та ярмарки б’юті сегменту Польщі поки що скасовані.
"Хочеться вірити, що історія з коронавірусом вже позаду. Під час карантину всі салони були закриті, перукарі залишилися без доходу. Деякі потрапили під програму допомоги польського уряду, я ж отримала лише один раз пакет з продуктами і все" - ділитися Ольга. - Але я не байдикувала, купила курс онлайн навчання і удосконалювала техніку".
І як це часто буває, казка закінчилася відразу по переїзді, поступившись місцем сірим будням. Визнання колег по цеху, похвали від суворих суддів конкурсів краси, захоплені погляди вдячних клієнтів залишилися в Харкові. Натомість довелося стикнутися з реаліями життя українського емігранта: проблеми з мовою і легалізацією, небажання польських роботодавців "заморочуватися" з оформленням іноземців, відмінності в менталітеті поляків і українців, невичерпне бажання "своїх" нажитися на собі подібних і ... злощасний коронавірус.
"Так, якісь фрагменти казки все ще залишилися: гуляти по Старому місту або біля моря, мріючи про нові звершення - все це, звичайно, прекрасно. Але протриматися в Польщі досить непросто "- зізнається Ольга. - Перед переїздом у мене було 7 пропозицій роботи від польських роботодавців. Обіцяли золоті гори і багатих клієнтів. У реальності ж більшості салонів Польщі потрібні майстри на мінімальну ставку 2600 злотих брутто. Всі, хто хоче більше, працює на себе. Без польських коренів чи карти поляка - як у мене - іноземець не може офіційно займатися підприємницькою діяльністю".
Ольга не сумує і здаватися не збирається. "Так, я в Україні заробляла більше, але і працювала незрівнянно більше. Так, моя робота вимагає не тільки перукарської майстерності, а й уміння спілкуватися з клієнтом. Тому мені потрібно вдосконалювати свою польську, щоб клієнти мені більше довіряли. Так, в Україні я домоглася визнання. Але я вірю, що зможу домогтися того ж і в Польщі. Мені є до чого прагнути і я пишаюся тим, що незважаючи на всі складнощі, мені вдалося втриматися в професії після переїзду в Польщу, хоча багатьом моїм колегам доводиться замість салону краси йти працювати в місцеві супермаркети".
Тим, хто мріє про переїзд в іншу країну, дівчина радить спершу вивчити мову хоча б на базовому рівні, взяти з собою запас грошей, яких вистачить на покриття витрат на найближчі кілька місяців і подбати про документи. "Легалізація - це дуже важливий момент. Через незнання тут можна створити собі додаткові проблеми, тому потрібно все ретельно перевіряти, а краще звернутися до фахівців"- пояснює Ольга.
Дівчина мріє познайомитися з топовими польськими перукарями і продемонструвати свою майстерність на місцевих конкурсах. Але на шляху до слави став ... коронавірус. Масові заходи, а з ними конкурси, виставки та ярмарки б’юті сегменту Польщі поки що скасовані.
"Хочеться вірити, що історія з коронавірусом вже позаду. Під час карантину всі салони були закриті, перукарі залишилися без доходу. Деякі потрапили під програму допомоги польського уряду, я ж отримала лише один раз пакет з продуктами і все" - ділитися Ольга. - Але я не байдикувала, купила курс онлайн навчання і удосконалювала техніку".
Ольга Коновалова
Професіоналізм Ольги, її цілеспрямованість і працелюбність вже оцінили польські клієнти. "Тут існує позитивний тренд" українського майстра". Це стосується не тільки перукарів, але і майстрів манікюру, косметологів та масажистів. Багато польських клієнтів і клієнток спеціально шукають фахівців з України, тому що "наші" зарекомендували себе дуже позитивно. У співвідношенні ціна-якість українські майстри тримають марку і це дуже подобається місцевим клієнтам".
І навіть недосконалість польської мови цьому не перешкода. "Перші місяці я спілкувалася з клієнтами практично набором слів. Але коли мене запитували, скільки я вже в Польщі, і дізнавалися, що пару місяців, я завжди чула у відповідь слова підтримки і навіть похвали, що за такий короткий період зуміла освоїти польську хоча б на такому рівні".
Ольга сумує за Україною, своїми близькими і друзями. Сподівається, що ситуація з епідемією змінитися і знову можна буде вільно подорожувати. Але повертатися на Батьківщину все-таки не збирається. "Я прийняла рішення залишитися жити в Польщі і воно поки що в силі".
Дівчина визнає, що в її новому житті в Польщі багато складнощів, але проблеми, які змусили її виїхати з України, ще гірше. "Там неможливо нормально працювати, над тобою постійно висить тягар незаконних поборів, хабарів. Ти змушена постійно брати участь в якихось дрібних корупційних схемах навіть на побутовому рівні. Санстанція, пожежники, податкова - кожен може прийти до тебе і сказати: "Плати або тебе тут завтра не буде". Я не хочу так. Я не хочу, щоб мої майбутні діти росли в цьому".
За 1,5 роки еміграції дівчина дійшла цікавого висновку: "У Польщі я заробляю менше, ніж в Україні, але можу собі більше дозволити. Тому я не думаю, що сюди потрібно їхати через високі заробітки, їх швидше за все не буде, особливо на початку. Сюди варто приїжджати за іншим життям - нормальними дорогами, чистими парками, більш високою культурою спілкування. Тут можна не боятися ходити вечорами. А за оформлення санкнижки ніхто не зажадає хабар. Чи цей привід достатньо вагомий, аби пережити всі складнощі переїзду в іншу країну і почати свою кар'єру з нуля, - кожен вирішує сам. Я свій вибір уже зробила".
І навіть недосконалість польської мови цьому не перешкода. "Перші місяці я спілкувалася з клієнтами практично набором слів. Але коли мене запитували, скільки я вже в Польщі, і дізнавалися, що пару місяців, я завжди чула у відповідь слова підтримки і навіть похвали, що за такий короткий період зуміла освоїти польську хоча б на такому рівні".
Ольга сумує за Україною, своїми близькими і друзями. Сподівається, що ситуація з епідемією змінитися і знову можна буде вільно подорожувати. Але повертатися на Батьківщину все-таки не збирається. "Я прийняла рішення залишитися жити в Польщі і воно поки що в силі".
Дівчина визнає, що в її новому житті в Польщі багато складнощів, але проблеми, які змусили її виїхати з України, ще гірше. "Там неможливо нормально працювати, над тобою постійно висить тягар незаконних поборів, хабарів. Ти змушена постійно брати участь в якихось дрібних корупційних схемах навіть на побутовому рівні. Санстанція, пожежники, податкова - кожен може прийти до тебе і сказати: "Плати або тебе тут завтра не буде". Я не хочу так. Я не хочу, щоб мої майбутні діти росли в цьому".
За 1,5 роки еміграції дівчина дійшла цікавого висновку: "У Польщі я заробляю менше, ніж в Україні, але можу собі більше дозволити. Тому я не думаю, що сюди потрібно їхати через високі заробітки, їх швидше за все не буде, особливо на початку. Сюди варто приїжджати за іншим життям - нормальними дорогами, чистими парками, більш високою культурою спілкування. Тут можна не боятися ходити вечорами. А за оформлення санкнижки ніхто не зажадає хабар. Чи цей привід достатньо вагомий, аби пережити всі складнощі переїзду в іншу країну і почати свою кар'єру з нуля, - кожен вирішує сам. Я свій вибір уже зробила".
- Підписуйтеся на нашу сторінку у Фейсбуці - https://www.facebook.com/yavpl/
- Приєднуйтеся до нас у Telegram - https://t.me/yavpolshi