Спали в конюшні 18-го століття. Польський досвід веломандрівників з України

Під час наших ультрадовгих мандрів ми зазвичай шукаємо нічліг за допомогою старого доброго пошуковика Google, а точніше Google Map. Відкриваємо на смартфоні приблизне місце, яким будемо їхати і де плануємо нічліг, і вписуємо слова “зелена садиба”, “нічліг”, “кемпінг”, “хостел”.

Назва садиби є досить важливим елементом, хоча я б не переоцінював його значення. Набагато важливішим є якась родзинка, щось, що кардинально відрізняє від конкурента. Розповім про “зелену садибу” Bużny szlak (село Кшичев Люблінське воєводство), в якій ми з коханою зупинялися під час тритижневої велоподорожі Польщею, Білоруссю та Литвою. 

У цьому випадку родзинкою стало те, що наша садиба знаходилася в приміщенні... конюшні. Власник так і описав: “Лише в нас ви зможете пожити в справжній конюшні 18 століття”.

"Зелена садиба" в конюшні

Приміщення конюшні було прибране й адаптоване під потреби туристів. В колишніх стійлах для коней облаштовані міні-кімнатки. Є великий коридор, в якому зручно можна було розмістити наші велосипеди. Всередині - кухня, газовий балон, холодильник, душ і туалет. В профілі садиби в пошуку “Гугл” були розміщені фотографії, що давало хорошу уяву про неї, також були відгуки клієнтів з середнім балом 4,9/5. Ще було посилання на сайт, де додатково були розміщені ціни, спектр послуг, мапа доїзду. Ми зателефонували за номером і попросили забронювати нам місце.

Спочатку ми хотіли зупинитися в садибі Bużny szlak лише на 1 ніч й витратити тільки 50 злотих, а вже наступного дня продовжити веломандрівку. Однак у підсумку пробули 2 ночі й залишили там вчетверо більше грошей - майже 200 зл. Усе через те, що власник невимушено змусив нас закохатися в його садибу, захотіти тут відпочити і скористатися додатковими послугами.

Отже, ми приїхали, розмістились в конюшні, яка дійсно нам сподобалась. Були всі стандартні умови, сама садиба гарно оформлена, з елементами старого польського села. Гарні газони, привітні господарі. А далі сталось те, що у досвідчених власників садиб виходить само собою, а наших треба вчити довго і ретельно - почався продаж туристичного продукту, причому абсолютно геніальним методом.

Спочатку господарі, яким ми вже розповіли, що мандруємо здалеку, покликали до себе на пиво. Виявляється, що їхні знайомі з іншої садиби мають невеличку крафтову пивоварню, продукцію якої розповсюджують лише серед клієнтів дружніх садиб і в декількох невеличких барах на території своєї гміни. Властиво, це не було просто пиво, це був мікс світлого і темного пива з додаванням сиропу. Його ми дегустували в льосі (недарма його поляки називають пивницею). Всередині затишно, прохолодно (а це була середина літа) і тихо. Господарі кажуть, це найпопулярніша локація в їхній садибі.

Далі ми розговорилися, розповіли про свою подорож, а у власників розпитали, як вони вирішили відкрити цей бізнес. Спочатку вони планували відновити конюшню, але це виявилось надто дорого. Потім побачили інформацію, що їхньою територією пролягає зелений маршрут GreenVelo, й можна відкрити зелену садибу, тим паче, місцева влада проводила безкоштовний семінар по навчанню потенційних власників садиб і надавала грантові кошти на придбання мінімального обладнання. Так цей бізнес і почався. 

Потім власники розповіли нам, що поруч з їхнім селом є 2 річки, а в них можна орендувати байдарку, щоб поплавати. Оскільки ми були досить втомлені 5-ма днями їзди на велосипеді поспіль, та й уже подіяло пиво, то серйозно задумалися над пропозицією. Недовго порадившись, ми погодились змінити план наших мандрів, зробити наступний день вихідним і замовити сплав на байдарках. Коштував він на двох 60 злотих.

Наступного дня, добре виспавшись, ми сходили зранку на службу до костелу, а в обідню пору в нашу садибу підтягнулось ще пару туристів з сусідніх садиб (про це пізніше). Власник причепив до джипа причіп з байдарками і всіх нас завіз на місце висадки. Провів короткий інструктаж, дав захисні жилети, після чого ми із задоволенням пропливли 15 км двома річками.

Співпраця, а не конкуренція

Висновок, а навіть два: наявність широкого спектру послуг дасть можливість збільшити дохід навіть з тих туристів, які початково не планували ці послуги купувати. Сплав на байдарках, прокат велосипедів та іншого спортивного спорядження, проведення майстер класів народних ремесел, послуги гіду і провідника - існує багато чого, що можна “продати” туристу. 

А другий висновок - “співпраця, а не конкуренція”. В цьому польському селі й околицях існує декілька садиб, які, по суті, є прямими конкурентами і мали б боротись за свого клієнта. Одначе їм вдалось так домовитись, що вони не конкурують, а співпрацюють. Якщо в когось є хороше замовлення на байдарки, але своїх не вистачає, з ним своїми байдарками “ділиться” сусідня садиба. Також, якщо є велике замовлення на корпоративний відпочинок, тоді заробіток мають не лише усі садиби (поселити на ніч треба усіх), але й усе село допомагає (і принагідно заробляє), готуючи їжу. 

Замість звичайного нічлігу, в нас був вибір:

• декілька варіантів будинків: конюшня, окремий будиночок з виглядом на річку, наметова ділянка (власна послуга садиби)
• вуличні мангали для приготування грилю + дрова (власна послуга садиби)
• 2 маршрути сплаву на байдарках (власна послуга садиби)
• 4 велосипедні маршрути + оренда велосипедів (власна послуга садиби)
• крафтове пиво (послуга в партнерстві з місцевим виробником пива)
• домашній сир (послуга в партнерстві з місцевим виробником пива)
• майстер клас з гончарства (послуга на сусідній садибі)
• майстер клас з виготовлення деревяних виробів, іграшок (послуга на сусідній садибі)
• візит в музей села (послуга на базі сільського музею)

Запрошую до перегляду відеоспогадів з наших веломандрів Польщею