Топ-3 події року, що минає для українців у Польщі. Що очікувати від майбутнього?

Цікаво, що однією з найбільш значущих у 2018 році стала подія, що не має безпосереднього зв'язку  ані з Польщею, ані з українцями. Лібералізація ринку праці в Німеччині, а мова йде саме про це, без сумніву, стане точкою відліку майбутніх змін як в самій Польщі, так і в житті "польських" українців. Закон, що набрав чинності наприкінці грудня 2018 року, широко обговорюють в польських мас-медіа та соцмережах. Думки коментаторів розходяться діаметрально від: "Нікуди не поїдуть, німецька мова - не польська, а німці не слов'яни" до "Завтра всі виїдуть". Це цитата Вітольда Хоровського (Witold Horowski), почесного консула України. Він взяв участь в обговоренні даної теми на одному з найбільших польських телеканалів TVN24, а пізніше підсумував дікусію на своїй сторінці в Фейсбуці. Почесний консул звернув увагу, на те, що відкриття німецького ринку торкнеться, в першу чергу, тимчасових працівників, а саме вони становлять 70% -80% трудових мігрантів, які перебувають у Польщі. При цьому,  йдеться саме про українців, які вже працюють в Польщі, а не про тих, що сидять у себе вдома, нікуди раніше не виїжджали і раптом відважаться на заробітки за кордоном. Хоча в цьому з паном Вітольдом можна було б і не погодитися. Рівень німецьких зарплат і можливості, що відкриваються перед українськими фахівцями в Німеччині, можуть виявитися досить привабливими не тільки для заробітчан, а й тих українців, що до сих пір не наважилися перекваліфікуватися з менеджера в затишному київському офісі на пакувальника де-небудь в Єленій Гурі. Так-так, як не дивно це чути, але з України в Польщу виїхали не всі, дехто з вищою освітою, досвідом і парочкою іноземних мов все-таки залишився. На них німецькі бюргери розраховують в першу чергу і готові платити стільки, що польські зарплати здаються смішними. А тим, хто звинувачує українців у недостатній вправності й проблемах з вивченням іноземних мов, Вітольд Хоровським відповідає дуже аргументовано: всі існуючі бар'єри усунуть ... посередники. За роки масового паломництва українців до Польщі агентства з працевлаштування піднакопичили "жирок" і готові до експансії на Захід.

Чи поїдуть українці в Німеччину вже в наступному році? Тут, на думку YAVP.PL, правильніше було б запитати, чи залишаться вони в Польщі, якщо з'явиться можливість заробляти більше. Відповідь очевидна. Ось якби Польща, тим, хто вирішить залишитися, незважаючи на очевидну різницю між польською і німецькою зарплатами, запропонувала щось натомість. Наприклад, можливість більш прискореного отримання статусу довготривалого резидента країни, вільний доступ до ринку праці, можливість перевезти сім'ю. Подібні пропозиції вже звучали в польському політикумі, але чи то голоси виступаючих за право українських заробітчан отримати більше переваг в Польщізвучали слабо, чи то нинішній уряд країни обрав для себе інший шлях, зміни, які повинні були стати основою нової міграційної політики, так і залишаються нереалізованими. Ніяких "поліпшень" або "полегшень" у легалізації перебування та роботи в Польщі для українців в 2019 році не передбачається.

Протягом існування незалежної України її громадяни виїжджали на заробітки постійно. Спершу була Італія, Іспанія, Португалія. Росія, здається, була завжди, але поїздка за рублем до 2014 року не вважалися "заробітчанством". Після 2014 року і відомих сумних подій вектор масової трудової міграції змістився в бік Польщі. І тільки в 2018 році Україна "помітила" заробітчан. Протягом року можна навіть було побачити зміщення акцентів в даній темі. Від незграбною спроби "зупинити" міграцію страхітливим і одночасно сексистським плакатом, розміщеному в Нікополі, до цілком адекватних заяв прем'єр-міністра про те, що "українці працюють там, де їм більше платять".

Ще один фактор, який зіграв не останнє місце у формуванні в усвідомленні української влади необхідності визнати існування заробітчан як важливого елемента суспільства, стало наближення виборів 2019 року. Можливо, саме в цьому криється причина різкої зміна риторики щодо трудових мігрантів: від повної байдужості й ігнору до солодких обіцянок і розгорнутої кампанію з висвітлення  переваг роботи та життя в Україні. Втім, тут не тільки політика, але вже сама економіка "підказала", що з таким відтоком (а йдеться вже про мільйони) робочої сили з країни, скоро нікому буде працювати на українських підприємствах.

Втім, в "добрі" наміри української влади по відношенню до заробітчанам, особливо, в Польщі, можна угледіти ще одну мету. За минулий рік Україні вдалося зробити перші кроки на шляху до встановлення контролю над доходами своїх громадян за кордоном. Йдеться про домовленості, укладені між польськими та українськими фіскальними відомствами щодо обміну даними. Безумовно, повністю контролювати легальність праці українських заробітчан, а з нею і сплату податків, поки не може навіть сама Польща на своїй власній території. Тому про жоден контроль з боку України не йдеться. Але початок покладено. А якщо врахувати, наскільки стрімко розвиваються технології в сфері збору та обміну персональних даних, то немає нічого дивного в тому, що в 2019-2020 році податкову декларацію доведеться заповнювати прямо на кордоні (це не ствердження, а лише припущення). З іншого боку,  домовленості про уникнення подвійного оподаткування ніхто не відміняв і тим, хто чесно платить податки в Польщі, боятися нема чого.

І ще одна важлива подія, що відбулася в році, що минає, вже принесла з собою помітні зміни в житті українських заробітчан. Прихід в Україну Ryanair - найбільшого лоукост-перевізника в Європі, нарешті дав можливість українцям пересісти з незручних автобусів в найновіші авіалайнери. Пересіли, звичайно, не всі. Довіра до "василя" та "петра", які кожен день мотаються бусиками між Львовом і Перемишлем, все ще дуже велика і змінювати свої звички люди не поспішають. Але це поки що. Черги на польсько-українському кордоні, які, здається, побили всі антирекорди в 2018 році, а також неймовірно низькі ціни на авіаперельоти рано чи пізно змусять навіть закоренілих любителів потрястися пару діб в автобусі, зробити свій вибір на користь 1,5 годинного перельоту. До речі, концепція дешевих авіаперевезень, якраз виникла на хвилі масової міграції поляків на заробітки в Англію. Тоді й виникли Ryanair і Wizzair. Поляки теж не відразу "повірили" лоукостам, але як бачимо, час розставив все по своїх місцях.

За китайським календарем рік собаки, яким був 2018,  зміниться роком свині. Правда, станеться це в лютому, але тим, хто вірить китайським гороскопам, це не важливо, адже привід для оптимізму очевидний. "Собаче" життя 2018 року в новому році обов'язково покращиться, адже свиня, як відомо, тварина, що приносить достаток. Але на цьому оптимістичний прогноз не закінчується. 2019 року несе українським заробітчанам нехай і невелике, але все ж підвищення мінімальної заробітної плати в Польщі. Вже з січня погодинна ставка складе 14,50 злотих замість вже звичних 13,70 злотих. Для іноземців, що працюють в Польщі, збільшення мінімуму оплати праці збільшить мінімальний дохід, який потрібно буде показати при оформленні карти побиту і дозволу на перебування членів сімей. Місячна мінімальна заробітна плата в 2019 році складе 2 220 злотих брутто. Після сплати податків і зборів, на руки працівник отримає близько 1613 злотих нетто.

З січня 2019 року в Польщі магазини будуть відкриті тільки в одну неділю кожного місяця. У році, що минає торговими були перше і останню неділю місяця. Тим, хто не встигне в суботу, можна буде поповнити запаси в мережевих торгових точках (типу Żabka), на автозаправних станціях або в інтернет-магазинах. Аптеки, ятки на залізничних станціях, в аеропортах, кіоски з пресою і квитками на міський транспорт, аптеки, пекарні, кондитерські, кафе й магазини сувенірів працюватимуть без обмежень.  

За прогнозами аналітиків, в 2019 році приплив трудових мігрантів з України в Польщу зменшиться. А Нацбанк України навіть пророкує повернення українців на батьківщину. Але тут хотілося б згадати ситуацію з польськими мігрантами. Як би нинішній польське уряд не декларував їх масове повернення на рідну землю, бажане так і не стало дійсністю. Поляки, які покинули батьківщину, не поспішають повертатися, а вже тим більше, працювати на місцевих підприємствах. Швидше за все, подібного слід чекати і щодо українських заробітчан. Як би м'яко не «стелили" українські політики з екранів телевізорів, "спати" за українську зарплату навіть після "маленької" польської ой як жорстко. Так що масового виходу з Польщі, принаймні, в бік України, чекати не слід.