Три розповсюджені помилки, яких можна було б уникнути, аби не розчаруватися в заробітках у Польщі (блог)

Проблема нечесних посередників, що здирають з нашого брата українця останні штани аби втюхати за декілька тисяч гривень “супер-вакансію” в Польщі, настільки наболіла, що навіть вже самі поляки почали братися за очищення ринку від шахраїв. Бо, так насправді, більшість злодюжек, що обдурюють українців, беручи гроші за неіснуючі вакансії, носять в кишені синій (український), а не червоний (польський) паспорт.

Аби подолати цю проблему в Польщі навіть придумали спеціальну просвітницьку акцію, що проводиться під гаслом “Не плати за роботу!”. Її мета - донести до довірливих громадян України, що платити за вакансії в країні-сусідці - це вчорашній день. Сьогодні польські працедавці настільки зацікавлені в робочій силі, що з радістю беруть на роботу абсолютно безкоштовно. А ті, хто вимагає гроші за подібні “послуги” - звичайнісінькі паразити, яких не підгодовувати треба, а безжально гнати геть.

Проте український робітник - він незламний у своєму бажанні наступати на граблі. Українці не тільки радісно несуть гроші посередникам за безкоштовні вакансії, але й часто стають ініціаторами нелегального бізнесу - продажу “липових” запрошень. Від чого, ясна справа, самі ж потім і страждають. Бо стають учасниками протиправних дій.

“Липове” запрошення - це як зелений сигнал усім іншим гравцям “чорного” ринку, мовляв, ось, я, красень-нелегал, приїхав до вас. Мене можна тримати за раба, не виплачувати зарплату, не перейматися моїм здоров'ям, адже мене нібито не існує. Використовуйте мене у своє задоволення і вам за це нічого не буде.

Те ж саме - праця на чорно. Так, польська бюрократія може обламати крила навіть найбільш законослухняним. Важко протриматися в чужій країні в очікуванні дозволів, освядчень, карт побиту тощо, не маючи щоденного доходу. Особливо, коли домовляєшся, що приїздиш і завтра виходиш на роботу, а на практиці чекаєш на працю тижні, а то й місяці, а документи всі ніяк не готові. Важко не впасти у відчай та не погодитися на підробіток “на чорно”, без оформлення. Але ж усі ми дорослі люди й розуміємо (вірніше, повинні бути свідомі), що будь-який наш вчинок тягне відповідальність. Не можна відправлятися в плавання по океану на надувному матраці. Можливо, нам пощастить, і наш океан виявиться “тихим”. Проте шансів на те, що ми не витримаємо першого шторму, погодьтеся, значно більше.

А заробітчин в Польщі “штормить” немало не щодня. Відірвало руку, впав з драбини, обвалилися будівельні ліси, просто захворів - подібні історії не “лякалка” ЗМІ, що буцім-то намагаються сформувати “негативний” імідж полських заробітків, аби українці нікуди не виїжджали. Це сумна реальність.

Кожен третій пост у групах для українців у Польщі присвячено проблемі невиплати заробітної плати або недотриманню прав працівників. Більшість з авторів цих повідомлень - свідомо погоджувалися на нелегальну працю і ніколи не зможуть домогтися справедливості. Бо за законом вони - такі ж самі порушники, як і їх працедавці.

Тож, якщо ваша ласка, не купуйте “липових” запрошень та не ставайте заручником чорного ринку праці.

За даними статистики Польщі вже бракує 150 тисяч робітників. Але наскільки ми, українці, правильно інтерпретуємо подібну інформацію? “Ринок працівника”, на якому зголоднілі на робочі руки польські бізнесмени полюють на українського робітника нам здається чимось подібним до золотої лихоманки в Америці. Прийшов, побачив і складаєш пачки грошей до валізи. На жаль, реальність виглядає дещо інакше.

Вакансій у Польщі дійсно багато, але чи зможе людина, яка все своє життя просиділа в офісі або, наприклад, тихо-мирно працювала в лабораторії, дитячому садку, школі чи лікарні ось так запросто вистояти зміну на конвеєрі м`ясного чи рибного заводу? 10-12 годин на ногах, 6 днів на тиждень? А як себе почуватиме той, хто буряк не відрізнить від бур'яну, проте рветься “попрацювати” на польському полі?

Нова країна - завжди серйозний виклик та випробування, складно усім. Але деяких проблем можна уникнути, якщо реально оцінювати власні сили. Нехай робота в Польщі не стане “останнім рубежем” або “подвигом невідомого солдата”, після якого навіть не зможеш порадіти заробленим грошам. Бережіть себе та своє здоров'я, все це точно вартує дорожче, ніж мінімальні 13 злотих брутто за годину.

Нещодавно свідком розмови з черговими жертвами польських реалій став мій 9-річний син. Дві медсестри з України приїхали до Польщі, заплатили за вакансію останні гроші, а їх поставили нелегально прибирати готелі за 5 злотих на годину. Жінки були повністю залежними від людей, які не гребували скористатися цією ситуацію. Найголовнішою проблемою було те, що вони ані слова не розуміли й не говорили польською. Почувши їхню сумну історію, син підсумував: “Як жахливо обманули цих панянок, їм сказали, що в Польщі всі говорять російською!”

Не треба повторювати цієї помилки. Повірте, в Польщі говорять польською і, можливо, трохи, англійською. Усі сподівання на подібність слов'янських мов - хибні. Вашу російську, українську чи суржик тут не оцінять. Без знання польської або хоча б англійської мови можна з легкістю потрапити в тенета шахраїв. А воно вам треба?   

Бережіть себе, ваш Я в Польщі.