Три жінки, які прославили Польщу

Першопрохідниця в науці, видатний фізик, хімік, громадська діячка  – Марія Склодовська-Кюрі – стала першою жінкою-лауреатом нобелівської премії, першою вченою, яка отримала Нобеля двічі (1903, 1911) та ще й у двох номінаціях, першою жінкою-професором Сорбонни і, нарешті, першою жінкою, яку поховали в паризькому Пантеоні.  

Народилася майбутня вчена у Варшаві в сім’ї вчителів гімназії. Оскільки в Польщі отримати вищу освіту вона не могла, то поїхала навчатися до французької Сорбонни, де познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком П’єром Кюрі й розвинула свою наукову кар’єру. 1898 року Марія і П'єр Кюрі оголосили про відкриття двох нових елементів, які були названі ними полонієм (на честь Польщі) і радієм. Завершивши дослідження, Марія Кюрі написала свою докторську дисертацію, яка називалася «Дослідження радіоактивних речовин» і була представлена в Сорбонні в червні 1903 року. Після трагічної смерті чоловіка вона продовжила досліджувати властивості полонія, радія і його виділення в чистому вигляді, сприяла заснуванню найважливіших радієвих інститутів Європи , виховуючи при цьому сама двох доньок. Під час Першої світової війни талановита вчена створила мобільні радіологічні лабораторії для потреб військових медиків, навчала їх застосовувати радіологію в лікувальних цілях.

Марія Склодовська-Кюрі прожила непросте, але цікаве життя. Вона довела всьому світові, що жінки можуть бути великими ученими нарівні з чоловіками і що можна подолати  навіть найбільші перешкоди, аби займатися улюбленою справою.

Ванда Руткевич по праву вважається однією з найвидатніших жінок-альпіністок Польщі і світу. 16 жовтня 1978 р. вона стала третьою жінкою, першою полькою і першою європейкою, що піднялася на вершину Евереста. Що цікаво, Ванда підкорила вершину в той день, коли Кароль Войтила був обраний Папою Римським. Пізніше при особистій зустрічі він сказав їй: «Милостивий Бог так захотів, щоб ми в один і той же день зійшли так високо».

Ванда Руткевич народилася в містечку Плунге (Литва). Після Другої світової війни Руткевичі переїхали до Польщі й оселилися у Вроцлаві. Із самого дитинства дівчина активно займалася спортом: грала у волейбол, бігала, стрибала у висоту, штовхала ядро. Пізніше закінчила Вроцлавський технологічний університет і працювала за фахом інженер-електрик. До альпінізму її заохотив один із шкільних друзів, коли вона була студенткою. Вже після першого сходження на вершини Татр стало зрозуміло, що в неї справжній талант, вона підіймалася в гори легко й без особливих зусиль. Поступово її здібності помітили й визнали найкваліфікованіші альпіністи, хоча спочатку жінці довелося відчути принизливе ставлення від чоловіків-скелелазів, які не сприймали її як рівню.

У 1985 р. Руткевич здійснила сходження на Нанга Парбат, який входить у трійку найбільш небезпечних для сходження восьмитисячників. А 23 червня 1986 р. стала першою жінкою в історії, якій вдалося підкорити К2 – другу по висоті вершину світу після Евересту. Ця неймовірно сильна духом вольова жінка була головним претендентом на титул першої леді, яка підкорила всі 14 восьмитисячників світу, але встигла зійти на лише 8 вершин. Ванда Руткевич зникла в 1992 р. при спробі зійти на Канченджангу. Її тіло так і не було знайдено. Ніхто не знає, чи піднялася вона на гору. Якщо так, то Ванда Руткевич  стала першою альпіністкою, яка підкорила три найвищі вершини світу.

«Мама вважала, що герой – це той, хто носить зброю і сидить в окопах. Вона дуже не любила, коли її називали героєм, і завжди підкреслювала, що все робила за покликом серця», -  так розповідає Яніна Згжембська про свою матір Ірену Сендлерову, яка в роки ІІ світової війни врятувала з гетто понад 2,5 тисячі єврейських дітей.

Ірена Кшижановська (в заміжжі Сендлерова) народилася в сім’ї лікаря в місті Отвоцьк під Варшавою. Батьки з раннього дитинства навчали доньку тому, що національність, віросповідання, расова приналежність не мають значення, якщо людині потрібна допомога.

До початку війни життя Ірени нічим не відрізнялося від життя звичайної польської дівчини. Вона була соціальним працівником, встигла вийти заміж, народити доньку. Під час окупації жінка влаштувалася у відділ соцзабезпечення муніципалітету столиці й ходила до Варшавського гетто. Вона носила його мешканцям їжу, ліки, одяг. Ірені німці довіряли, адже вона була наполовину німкенею. З 1942 р. польська підпільна Організація допомоги євреям («Жеґота») сприяла Ірені Сендлеровій у великомасштабній акції з порятунку єврейських дітей. Всі чудово  розуміли, що дорослих навряд чи вдасться вивести з гетто. А ось малюків можна було спробувати врятувати. Центральною фігурою в цій акції порятунку і стала Сендлерова. Дані про дітей Ірена записувала й зберігала в банці, яку закопувала у дворі під деревом. Врятованих дітей вона розміщувала по сиротинцях, польських сім'ях, у католицьких черниць і навіть у зоопарку.

За свою діяльність Ірена була заарештована в 1943 р. Гестапо, катована й засуджена до страти. На щастя,  «Жеґоті» вдалося її врятувати. До кінця війни Ірена прожила, ховаючись, але продовжувала допомагати єврейським дітям. Зі своєю командою вона врятувала вдвічі більше дітей, ніж відомий у всьому світі Оскар Шиндлер. Лише через багато років стало відомо про неймовірний подвиг цієї сміливої жінки. Рішенням Сейму нинішній 2018 р. оголошено в Польщі Роком Ірени Сендлерової.