Вся правда про Акт капітуляції Німеччини. До 75-річчя перемоги над нацизмом

Пошир на Фейсбуці

Фото ілюстративне fotolia.com

Після вигнання нацистів і їхніх союзників з території України, Червонаармія, в складі якої перебували й українці, здійснила низку наступальнихоперацій вже на території Європи. Серед них: Белградська (1944 рік),Будапештська (1944–1945 роки), Вісло-Одерська (1945 рік), Віденська (1945рік), Берлінська (1945 рік), Празька (1945 рік).

Під час Яссько-Кишинівської операції 1944 року і наступних бойових дій радянські війська розбили 18 дивізій противника, вигнавши німецькі угруповання з Румунії. У ході визволення Польщі було розгромлено понад 170 німецьких дивізій. Однією із завершальних стратегічних операцій на європейському континенті стала Берлінська операція радянських військ, коли останні захопили столицю Німеччини.

Ця операція тривала 23 дні – з 16 квітня по 8 травня 1945 року, впродовж яких радянські війська встигли просунутися на захід на відстань від 100 до 220 км. Зокрема, для штурму Берліна радянське керівництво спрямувало війська 1-го, 2-го Білоруських і 1-го Українського фронтів. У ніч на 1 травня 1945 року лейтенант Олексій Берест разом із Мелітоном Кантарія та Михайлом Єгоровим встановили прапор Перемоги над райхстагом.

Акт про безумовну капітуляцію нацистської Німеччини було підписано у Реймсі о 02:41 7 травня 1945 року. На вимогу представника СРСР генерала Івана Суслопарова США та Велика Британія погодилися відкласти її публічне оголошення, щоб Радянський Союз зміг підготувати іншу церемонію в Берліні (Сталін прагнув підписання капітуляції саме в захопленому ним Берліні). В СРСР на інформацію про капітуляцію 7 травня наклали заборону. Причина – Суслопаров підписав акт, не маючи директив із Москви. Інструкція з Кремля на той час не прийшла.

8 травня 1945 року о 22:43 за центральноєвропейським часом або 9 травняо 00:43 за московським у берлінському передмісті було підписано другий Акт про капітуляцію Німеччини. Попри двічі підписаний акт, на фронті все ще тривали бої. Так, останні групи німецьких військ в Австрії було ліквідовано тільки 19 травня.

“Наш підрозділ вже захопив резиденцію Гіммлера. Ми розташувалися у
підвальному поверсі. До нас спустився комбат і начальник штабу. Весь
підрозділ вишикували. Запитали, чи є добровольці підняти прапор над
райхстагом? А хто захоче ризикувати своїм життям в кінці війни? Командир
розвідки наказав Єгорову та Кантарії вийти зі строю. Очолив групу
лейтенант Олексій Берест. Мілетон Кантарія став протестувати, але вибору
не було: або вперед на райхстаг, або військовий трибунал. Їм вручили прапор у
чохлі. Замполіт батальйону 24- річний Олексій Берест був високого росту,
здоровенний, йшов попереду і прокладав дорогу прапороносцям. Він першим
піднявся на дах і витягнув туди Єгорова та Кантарію. Троє людей
встановлювали прапор над райхстагом. Це сталося 30 квітня 1945 року
приблизно о десятій вечора”.
~Зі спогадів Петра Савича – учасника штурму райхстагу.

“Як би не розгорнулися події, – українці добре знають, де їх місце в
страшних і рішучих перипетіях світової драми, що надходить в жахливій грозі
і бурі воєнній. Ми – разом з Францією, Англією і Польщею… ми знаємо, що
боротимемося за правду і справедливість, за право нашого власного народу на
державну самостійність”.
~Газета “Тризуб”. Париж. Вересень 1939 року.

Внесок українців

Після перемоги над нацистською Німеччиною 8 травня 1945 року СРСР приєднався до війни проти Японії. Беззастережна капітуляція Японії 2 вересня 1945-го означала завершення Другої світової війни, але окремі військові конфлікти, породжені нею, точилися ще кілька років. Організований спротив радянській владі на Західній Україні тривав до 1954 року, а окремі сутички – до1960-х.

Україна зробила значний внесок у перемогу над нацизмом і союзниками Німеччини. На боці Об’єднаних Націй воювали українці у складі армій Великої Британії та Канади (45 тисяч осіб), Польщі (120 тисяч), СРСР (більше 7 мільйонів), США (80 тисяч) і Франції (6 тисяч), а також визвольного руху всамій Україні – разом понад 7 мільйонів осіб. Понад 2,5 мільйона українців були нагороджені радянськими та західними медалями та орденами, більше 2 тисяч стали Героями Радянського Союзу, з них 32 – двічі, а найкращий ас союзної авіації Іван Кожедуб – тричі.