Заміж за поляка?

Пошир на Фейсбуці

Я завжди мріяла жити за кордоном. Подорожувала, придивлялася і вирішила, що Польща мені пасує найкраще.Чому? Європейська країна, де можна без проблем знайти працю та жити з комфортом. Більшим комфортом, ніж у моєму рідному місті вдома. Тут тобі ані проблем з мовою - можна вивчити за півроку, ані значної культурної різниці - традиції дуже близькі до наших. Але, коли справа дійшла до особистих стосунків з чоловіками, виявилося, що не все так просто.

Рівноправність у всьому

Хуберт - симпатичний молодий чоловік, колега з праці моєї подруги, запрошує випити кави в обідню перерву, в суботу домовляємося повечеряти разом. Зрозуміло, що я йому подобаюся, але це зовсім не значить, що він заплатить за мене на побаченні. Коли я тільки звикала до Польщі, ця обставина просто вибивала мене з рівноваги. Але згодом з`ясувалося, що тут фінансова незалежність у романтичних стосунках - норма. Жінки з регіонів, де емансипація трохи загальмувалась, маю на увазі Україну, Росію чи Білорусь, зрозуміють, наскільки незручно я почувалася, сплачуючи за каву зі власної кишені. Але, що поробиш, якщо рівноправність, то тоді в усьому. Не чекаєш, що за тебе заплатять. Не вимагаєш, щоб поступилися місцем у транспорті та забуваєш, що десь є місця, в яких прийнято пропускати жінок вперед.

Квіти треба заслужити

Цукерки чи букетик квітів - це маленька дрібничка, яка у нас навіть подарунком не вважається. Але на своєму першому побаченні у Польщі я не дочекалася навіть цього. Залишився прикрий осад, а в думки закралася підозра, що мій кавалер жадібний! Але виявилося, це зовсім не скупість, а особливості виховання. “Чому так?” - запитую у своєї подруги Каші. “Розумієш, - відповідає жінка - У Польщі чоловіки обачні та розважливі. Навіщо витрачати зайві гроші, якщо не впевнений, що з цього щось вийде?”. Мовчки погоджуюсь. “Якщо залицяльник налаштований рішуче - квіти та подарунки не змусять довго чекати” - пояснює подруга.

З одного боку, така заощадливість стане в нагоді, коли стосунки перейдуть у ранг близьких або, навіть, сімейних. Жити з чоловіком, який розуміє вартість грошей та не дозволяє зайвих витрат на власні забаганки - не така вже й погана ідея.

З іншого, без романтики якось сумно. Рахувати кожну копійку та доводити своє право на букетик квітів - не межа моїх мрій.

Стосунки заради громадянства

Зустрічаємося з Хубертом декілька місяців, аж раптом питання в лоба: “Скажи, а ти точно зі мною зустрічаєшся не заради польського громадянства?”. Хапаю рюкзак: “Пробач, мушу бігти!”.

Знаю, що шлюб - короткий шлях до паспорта ЄС, але, виявляється, зовсім не готова до того, що сама можу опинитися під підозрою. “Не переймайся, - заспокоює подруга Ольга, що вийшла заміж за поляка півроку тому. - Ти ще процедури перевірки від влади не проходила!”. Ольга знає, про що говорить. Їх разом з чоловіком представники польської влади перевіряли, чи справжній шлюб мають чи фіктивний. І це при тому, що пара разом 5 років і навіть виховують спільну дитину. “Приходили до дому, зазирали в кошик для брудної білизни - ділиться подруга. Питали, де живе свекруха: у квартирі чи приватному будинку” - ділиться Ольга.

Не знаю, як би я відреагувала на подібний "допит", чи не забула б з переляку імена та дати народження. Чи змогла б докладно розповісти, шкарпетки якого кольору носить мій новоспечений свекор. І, найголовніше, я не впевнена, що хочу цього всього. На дзвінки Хуберта більше не відповідаю. Здається, ми занадто різні.