Традиції святкування польського весілля: чи схоже воно на українське?

Деякі польські традиції сягають корінням давніх часів. Часто вони є такими старовинними, що люди навіть самі достеменно не знають, коли  ж почали формуватися ці елементи весільної обрядовості. Але ж маємо те, що маємо, і, причому, маємо направду цікаві традиції. Бо ж деякі автентичні обряди збереглися й до наших часів.     

Приміром, як польські, так і українські бабці ще пам’ятають своє весілля, вони співають старовинні приспівки. Але, на жаль,бабусі та дідусі частіше соромляться виконувати, приміром, ладанки , тому пісні з часом втрачаються. Але ж повернімося до нашої теми. Отож, яким же чином відбувається польське весілля?

Одна з перших шлюбних традицій – благословення молодих. Батьки  благословляють майбутню новоспечену пару на щасливе подружнє життя. Треба сказати, що схожа традиція існує і в Україні. Отож благословення молодят відбувається у домі молодої. Наречені стають навколішки, а батьки обох молодят хрестять їх, бажаючи щасливого спільного життя і добробуту у сім’ї.     

Крім релігійного підґрунтя, для батьків це свого роду символічний обряд. Адже як би сумно це не звучало, їхні діти випурхують із гнізда, хоч фізично зазвичай вони покидають батьківський дім раніше. Після цієї церемонії молоді дістають благословення на шлюб.

Незалежно від того, чи брали молоді шлюб у костелі, а чи розписалися у РАГСі, всі, хто прибув на урочистий захід, мають привітати молоду пару. Розпочинає цю церемонію, як і в Україні, найближча родина. На деяких весіллях існує наступна традиція: молодят обсипають рисом та дрібними грошима, котрі вони повинні позбирати. Таким чином гості бажають молодим достатку в сім’ї. В Україні найчастіше така забава подобається дітям, адже вони можуть знайти справжні скарби: від дрібних монеток до смачних цукерок.

Коли молодята приїжджають на місце весілля, на них вже мають чекати гості. Якщо привітання відбувається у весільній залі, новоспечений чоловік бере жінку на руки і переносить її через поріг. Далі сімейну пару вітають батьки, вони зустрічають своїх дітей хлібом і сіллю. Звісно, в Україні теж є такі традиції.     

Після цього молодята говорять тост, зазвичай п’ють шампанське і розбивають келихи на щастя. Якщо привітання відбувається перед бенкетною залою, молоду пару вітають найперше батьки, вони говорять тост, згодом до них приєднуються інші гості. І аж тоді чоловік бере жінку на руки і переносить через поріг.

Перший танець є також однією із важливих складових польського весілля. Та й українського також. Деякі молодята спеціально роблять постановку, запрошуючи хореографа, деякі самі його ставлять, а декотрі просто імпровізують. Адже головне – отримати море неймовірних емоцій від першого танцю зі своєю вже законною другою половинкою. Отож, улюблена пісня – обрана. Можна сміливо танцювати! Головне  – щоб голова не пішла обертом від омріяного щастя.     

Власне, танець виконуються одразу після першої поданої гарячої страви. Коли він наближається до завершення,  до молодої пари долучаються й інші гості, і таким чином плавно починається розважальна частина імпрези. На польському весіллі, як і українському, можна смачно поїсти, гарненько випити, побавитися у ігри і добряче потанцювати. Можна ще й поспівати народних пісень. Звісно, якщо кондиція дозволятиме.

Коли годинникова стрілка рухається у керунку півночі, починаються так звані «oczepiny». Така церемонія є символом того, що наречена перейшла у статус законної дружини. Очепіни мають символізувати те, що молода буде хорошою господинею і берегинею домашнього вогнища. Кращі подруги молодої здіймають з неї фату. Схожа українська традиція передбачає, що білосніжний вельон знімає свекруха, а також, що вона одягає молодій хустку. Але перш, ніж дівчина приймає цей подарунок, вона має тричі від нього відмовитися.     

Отож, У Польщі так, як і в Україні, новоспечена дружина кидає букет або підв’язку (підв’язку в Україні кидає чоловік)_ ловити букет вишиковуються всі незаміжні дівчата. Юнка, яка його зловить, наступнj. піде під вінець. Молодий кидає краватку або метелика (атрибути весільного костюму), і, відповідно, їх мають зловити неодружені чоловіки. Чи потрібно говорити, який запеклий бій за букет ведеться між дівчатами і як чоловіки ховаються від «літаючих» краваток?

Про ігри, конкурси, танці та пісні, мабуть, потрібно написати окрему статтю, адже що в Україні, що у Польщі їх є велике розмаїття. Спільним для двох країн також є вигук при тості «Gorzko!», себто «Гірко!».

Як у польській, так і в українській культурах є звичай спільного розрізання весільного торту (у Польщі в давнину розрізали коровай, це радше автентична традиція, а в Україні кроїння короваю є звичною справою). Спочатку молоді нарізають торт для себе і взаємно ним частуються. Згодом по черзі весільні солодощі роздають батькам та гостям. Це свого роду подяка за підтримку та любов батьків.     

Після цього молода пара і батьки виходять на паркет і танцюють, це символічне закінчення весілля. Проте забава триває і надалі. Гості вже ледь стоять на ногах від втоми, у молодих одне бажання – скоріше добратися до м’якенької подушки, але ні, буває, що весілля триває до ранку.

Проте весілля не обмежується одним днем. Наступного дня відбуваються поправини. Другий день весільного дійства може навіть бути більш веселим та захоплюючим, аніж перший. У деяких регіонах святкують 3-4 дні. А гуралі подекуди гуляють  весілля і тиждень (гуцули теж мають таку традицію). Причому в деяких гірських (та й в звичайних) селах обох держав на забаву запрошують від 200, 300, навіть більше 500 людей. Непогана така імпреза, яка затягується на тиждень.

Якщо ви ще не мали змоги прочитати нашу попередню статтю про весілля, то її можна переглянути тут.   

Весілля – це дійство, повне щастя, любові та радості. А традиції святкування двох держав  – Польщі та України мають у собі як багато спільного, так і відмінного. Кожен для себе вирішує, чи запрошувати 300 людей, а чи зробити камерне весілля десь на островах. Адже для кожного щастя полягає у різних речах, але всіх молодят об’єднує одне – вони хочуть створити нову, міцну і щасливу сім’ю.