Вірю – не вірю: трішки про забобони та прикмети поляків

Чи помічали ви, що коли комусь у Польщі побажаєте удачі в якійсь важливій справі, то часто почуєте у відповідь: «Не дякую!» Звідки взявся цей дивний зворот, на який спочатку не знаємо, як реагувати? Надійний у таких випадках Google не допомагає з відповіддю. Пояснення вдалося отримати від одного спортивного тренера. Виявилося, що поляки вважають, ніби удача тікає від того, кому її бажають. Отже, коли ви хочете, щоб комусь пощастило, то краще скажіть: «Не бажаю удачі!» («Nie życzę powodzenia!»)

Звичай бажати здоров’я людині, яка чхнула, поширений, мабуть, у кожного народу – і поляки не виняток.  Зараз це є нормою, звичайною ввічливістю. Але так було не завжди. Ця традиція з’явилася багато століть тому. Раніше вважалося, що якщо людина чхає, то вона, ймовірно, заразилася чумою. Тому Папа Григорій І оголосив, що хворому слід відповідати: «Будь здоровий!» - таким чином Бога просили про допомогу й охорону. Також вірили, що при чханні душа може вилетіти з тіла, тому знову ж таки просили таким чином у Бога захисту.

Кажуть, що якщо поляки планують взяти шлюб, то частенько намагаються обирати для весілля ті місяці, у назві яких присутня літера «р» (наприклад, wrzesień, październik). Виявляється, все дуже просто: ця літера символізує родину й має забезпечити щасливе життя молодятам. До речі, нареченій не радять одягати в цей день прикраси з перлами, бо вони нібито принесуть їй у майбутньому нещастя й сльози.

Поляки не люблять ходити під драбиною. Цей забобон досить дивний, але поширений і в наш час. Одна з теорій говорить, що пов'язаний він із вірою у Святу Трійцю: розставлена драбина утворює такий собі магічний трикутник, прохід через який колись вважався святотатством. Інші джерела твердять, що ця нелюбов, можливо, пов’язана з тим, що в давнину злочинці проходили під драбиною або ж піднімалися нею, коли йшли на шибеницю. Вірили, що душі повішених залишалися під драбиною, а отже, там ходити не варто.

Розгортання парасольки вдома, на думку багатьох поляків, має принести… невдачу. Швидше за все, цей забобон потрапив до Польщі з Великої Британії, де у 18 ст. великі, незручні у використанні парасолі ставали причиною частих травм у людних місцях.  От хтось і пустив чутку, що розгортати парасольки вдома – це погана прикмета. Як бачимо, цілком практичний «забобон».

Переконання, що треба «постукати по дереву, аби…» побутує не тільки в Польщі. Воно настільки глибоко вкоренилося у підсвідомості народу, що навіть ті, хто сміється з подібних речей, стукають по дереву, хоча й не знають навіщо. Є кілька пояснень цього забобону. По-перше, наші спільні пращури слов’яни вірили, що в деревах живуть добрі духи й торкання до них обов’язково принесе щастя, удачу. А по-друге, у давнину був звичай стукати об дерев’яні дошки, на яких лежав мрець. Люди вірили, що таким чином можна відлякати чорта/диявола, який чигає на людську душу. Тепер поляки  (й українці також) стукають по нефарбованому дереву кожного разу, коли хочуть відігнати щось погане.

Іще трохи містики. Поріг у слов’ян вважався не просто шматочком дошки у дверях. Мав він також і символічне значення: це така межа, яка відділяла оселю від злого потойбічного світу. Отже, коли двоє людей подають одне одному руки через поріг чи стоять на порозі, існує ризик, що злі надприродні сили потраплять до помешкання. Тож не намагайтеся привітатися з поляками через поріг – не вдасться!