Українці в натовпі: декілька слів про образ мігранта в Польщі

Пошир на Фейсбуці

Фото ілюстративне fotolia.com

Уявіть, що ви заплющили очі та дивним чином перемістилися до невідомо якої країни Центральної чи Східної Європи. Для чистоти експерименту уявімо, що незнайомці мовчать, тож визначити їх національну приналежність за мовою, неможливо. І раптом ви помічаєте щось до болю знайоме: “Свої!” - підказує вам свідомість. Їх неможливо не помітити, без різниці, де б ми не зустрілися, вони всюду однакові, можна навіть сказати, типові. Саме вони стають “обличчям” українських мігрантів у соціумі країни, до якої приїхали. І Польща не виключення.

Якщо ви давно мешкаєте в Польщі, то стикалися з цим явищем неодноразово. У натовпі серед десятків незнайомих перехожих око затримується на одній людині, в якій ви без проблем пізнаєте земляка. І нехай скільки проукраїнські організації привозять до Польщі митців, артистів, письменників - цвіт української нації, польська суспільна думка буде малювати портрет “пересічного українця” саме з нього, того заробітчанина чи заробітчанки з натовпу.

Найбільше це стосується не молодих людей, а тих, кому трохи за… (тут кожен може підставити свою цифру, залежно від власних уявлень про молодість та її межі). Таким людям притаманно застрягати в часово-проміжковому порталі власних уявлень про зовнішній вигляд. Чим старші жінки та чоловіки приїздять до Польщі, тим помітніше вони вирізняються в натовпі.

Ця відмінність поглиблюється, чим далі на схід від Польщі розташована мала батьківщина мігранта, бо що не кажіть, але “західняки” ще за радянських часів були набагато ближчими до поляків. Згадайте Кузьму з його “польським радіо”, на якому він “зростав”. Напевно, до радіо додавалася й телекартинка. А потім увесь захід поїхав заробляти на південь Європи. Звідти до Львова та Франківська поверталися цілком “прозахідні” українці, що мало чим різнилися від типових мешканців ЄС.

Натомість, схід або безвиїзно “варився” в місцевому котлі, де Турція та Китай диктували модні тенденції, або їздив до Росії, в якій ситуація з речами завжди була ще гіршою, ніж в Україні.

Коли такі люди опиняються в Польщі, то їх важко не помітити. Ось лишень невеличкий перелік речей, які напевно підкажуть, що перед нами представник Сходу.

1. Загальна недоглянутість, погана фізична форма

Так, не тільки модні речі роблять людей сучасними. Здоровий спосіб життя, а з ним і збалансоване харчування та помірна фізична активність, останнє десятиріччя міцно тримаються в трендах розвинених країн. Усе натуральне вважається добрим та привабливим, натомість, штучне - залишається другорядним, вибором для менш розвинених та успішних (не плутати з модою на “еко”, коли, наприклад, від натурального хутра відмовляються свідомо, щоб позбавити страждань ні в чому не винних тваринок).

2. Похмурість, суровий погляд та замкненість

Поляки, звичайно, не є взірцем традицій один одному посміхатися. Вони й самі це визнають. Проте в порівнянні з нами, українцями, вони все ж таки більш відкриті та ввічливі у повсякденному житті. Ясна річ, що за посмішкою ховається лише бажання дотриматися етикету, але саме цього не вистачає українській масовій культурі. І її представникам за кордоном у тому числі.

Говорячи про посмішки, не можна оминути й того, що поляки здебільшого “помішані” на здоров'ї зубів. Стоматолог та ортодонт - “мастхев” пересічного поляка. Гігієнічна чистка, ретельний догляд за ротовою порожниною, спеціальні процедури роблять їхні посмішки зовнішньою принадою. Для пересічного українця зуби - аби були. А чи рівні вони, чи білосніжні - питання поза горизонтом життєвих інтересів.

3. Невідповідність одягу, прикрас та аксесуарів ситуації чи заробіткам

Українки та українці вміють та люблять вбиратися й носити прикраси. Проте, іноді нам важко втриматися в рамках, особливо коли середовище змінюється. У повсякденному житті Польщі цінується зручність і практичність. Поляки не розуміють надмірного шикування. Натомість ми в Україні любимо “вразити” зовнішнім лоском, і не важливо, що за душею ані гроша, головне, щоб сусіда чи колегу по роботі задавила велика зелена жаба-заздрість. Тому у натовпі “звичайних” поляків кидаються в очі жінки увішані золотими прикрасами (або майже золотими), чи “зубожілий” заробітчанин з айфоном останньої моделі.

Чому поляки беруть за взірець української нації саме таких її представників, зрозуміти не важко. Обтяжливий історичний спадок, сучасна економічна прірва між нашими країнами, масова трудова міграція. Таким чином, складні й неоднозначні явища вміщують в прості та зрозумілі звичайним людям форми: якщо українець - то бідний та нещасний і далі за списком.

Подолати стереотипи про українців у Польщі непросто. Проте, чи означає це, що не треба намагатися? Навпаки, намагатися треба, особливо, якщо ви - з тих, хто не виділяється з натовпу.

Завдання для стильних, самодостатніх та успішних - не приховувати свого українства, демонструвати його в найкращих спосіб, бути унікальним, цікавим та вирізнятися в натовпі в позитивному сенсі.

Про те, як це можна реалізувати, поговоримо в наступному матеріалі.